ВАШИНГТОН, 25 вересня 2018 року. Соціальна нерівність між різними регіонами України невелика, але розрив у соціальній сфері між містом і селом, згідно з новою доповіддю Світового банку, залишається широким. Доповідь «До нового суспільного договору» закликає до докорінного переосмислення політики, покликаної сповільнити зростання бар'єру між тими, хто користається з нових економічних можливостей, і тими, хто в дедалі гнучкішій економіці залишається позаду.
У новому дослідження Світового банку відзначено, що державну політику у сфері зайнятості, оподаткування та соціального забезпечення країн Європи та Центральної Азії необхідно привести у відповідність до потреб XXI століття для протидії зростанню нерівності між групами та надання працівникам підтримки в умовах зростання нерівності.
— Попри те, що країни регіону Європи та Центральної Азії мають величезний досвід у сфері діяльності установ і реалізації програм соціального забезпечення, їх було створено за інших економічних умов, і тепер вони не забезпечують надання громадянам такої підтримки, яка надавалась раніше, — каже Сиріл Мюллер, Віце-президент Світового банку у справах Європи та Центральної Азії, — Довгострокова трудова зайнятість перестала бути нормою — особливо для молоді, а тому ми маємо забезпечити більшу рівність у розподілі користі від економічного зростання та можливостей.
За показником нерівності між регіонами Україна посідає третє з кінця місто серед країн Європи та Центральної Азії. Проте, якщо порівняти показники міста й села, розрив стає набагато більшим і наближається до середнього для Східної Європи рівня. Цей розрив пояснюється, головним чином, гіршою забезпеченістю мешканців села, зокрема, послугами освіти, в порівнянні з містянами. Згідно з доповіддю, усунення просторових дисбалансів шляхом забезпечення наявності в громадян людського капіталу, необхідного для успішної життєдіяльності в сучасному світі, та розширення доступу до можливостей забезпечать більш інклюзивне зростання.
Незважаючи на те, що регіон Європи та Центральної Азії належать до числа регіонів із найвищими показниками рівності у світі, чимало громадян досі не мають вертикальної мобільності, почуваючись застряглими в пастці нерівності, та є менш захищеними в порівнянні з попередніми поколіннями. Крім того, ослаблення гарантій матеріальної забезпеченості та зайнятості робить чималу частку середнього класу вразливою до потрапляння в бідність, а все це призводить до ослаблення довіри до інституцій, посилення поляризації та активізації популізму в суспільстві.
Для реагування на ці виклики доповідь пропонує запровадити комплекс таких трьох принципів державної політики: перехід до рівного захисту всіх працівників без урахування виду зайнятості; прагнення до загального охоплення соціальною допомогою, соціальним страхуванням і якісними базовими послугами; підтримка прогресивності з розширенням податкової бази, що доповнює оподаткування трудових доходів оподаткуванням капіталу.
— Коли ми запитуємо людей про їхній добробут, то чуємо їх занепокоєння з приводу дедалі більшої нерівності й дедалі меншої захищеності. Причини цього занепокоєння досліджуються в нашій доповіді на основі аналізу змін у розподілі доходів за останні десятиліття, — каже Мауріціо Буссоло, провідний економіст Світового банку у справах регіону Європи та Центральної Азії та співавтор доповіді, — На нашу думку, намагатись зупинити глобалізацію чи розвиток технологій — це не рішення. Натомість для того, щоб зберегти та зміцнити переконливі результати економічного розвитку, яких країні регіону досягли за останні десятиліття, потрібен новий суспільний договір, що забезпечить справедливіший розподіл ризиків і можливостей.
У доповіді виділено чотири види напруженості між різними групами населення, що ослаблюють соціальну згуртованість: дисбаланси між поколіннями; нерівність між працівниками різних професій; нерівний доступ до можливостей залежно від географії; а також нерівність за ознаками гендеру, етнічної належності, походження тощо, а не за рівнем зусиль або здібностей людини.
Доповідь, у якій визнається наявність розбіжностей між країнами регіону Європи та Центральної Азії в багатьох аспектах, підкреслює необхідність запровадження політики, спрямованої на те, щоб ослабити напруженість шляхом забезпечення захисту всіх працівників, удосконалити соціальні послуги та зробити системи оподаткування більш справедливими.
