Загальний огляд
В даний час Україна – один із провідних експортерів зерна у світі. Зокрема, країна експортує кукурудзу, пшеницю, ячмінь і насіння соняшнику. Тільки за останні десять років український експорт зерна та продуктів його переробки виріс приголомшливо на 250%, і в перспективі Україна володіє потенціалом до збільшення обсягів як виробництва, так і експорту.
Однак, для реалізації цього потенціалу в повному обсязі зернова галузь України потребує підтримки у вигляді ефективної і конкурентоспроможної системи логістики, якої наразі в країні не існує. Наприклад, логістичні витрати, пов’язані з доставкою зерна від українських сільгоспвиробників до чорноморських портів майже на 40% перевищують вартість таких же послуг у Франції та Німеччині і на 30% – вартість відповідних послуг в США.
Логістичні витрати, як правило, включають видатки, пов’язані з перевезенням, складуванням, зберіганням, очищенням, просушуванням вантажів, вантажно-розвантажувальними операціями, оформленням документів, упакуванням, забезпеченням безпеки, а також оплатою будь-яких комісійних платежів, тарифів і зборів у зв’язку з експортом зерна.
Внаслідок підвищення логістичних витрат сільгоспвиробники в Україні отримують меншу вигоду від цін на світовому ринку: їм доводиться нести затрати, обумовлені неефективністю системи логістики. В результаті вони втрачають доходи, за різними оцінками, у розмірі від 600 до 1600 млн. дол. США щорічно, що становить 20-50% від поточного обсягу банківських кредитів у галузь сільського господарства. Це справляє серйозний негативний вплив на інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність галузі.
У дослідженні виявлено п’ять основних причин, які обумовлюють високі логістичні витрати: 1) недостатня чіткість нормативно-правової бази і недостатньо ефективне управління державним майном, що створює перешкоди для приватних інвестицій; 2) недостатнє використання річкового транспорту; 3) низький рівень інвестицій в залізничний транспорт; 4) брак складських потужностей для зберігання вантажів; 5) надмірне використання автомобільного транспорту.
Зернова логістика на Україні в даний час стикається з подвійною проблемою: високими сьогоденними витратами і недостатнім потенціалом для забезпечення майбутнього зростання. Високі затрати знижують конкурентоспроможність галузі виробництва зерна в Україні і зменшують доходи сільгоспвиробників, що негативно впливає на інвестиції в галузь, – а вони вкрай необхідні для підвищення продуктивності.
З іншого боку, обмежений потенціал системи логістики – якщо не будуть вжиті своєчасні заходи для його нарощування – може стати серйозною перешкодою для зростання в майбутньому. Ця подвійна проблема вимагає впровадження комплексної програми інвестицій і реформ.
Перш за все, уряду України слід зосередитися на формуванні такого регуляторного середовища, за якого приватний сектор прагнутиме інвестувати, що врешті-решт поступово призведе до зниження логістичних витрат і збільшення доходів сільгоспвиробників.
Найголовніше питання – це необхідність координації регуляторних змін. Наприклад, одностороннє впровадження жорстких заходів із забезпечення дотримання обмежень навантаження на вісь транспортних засобів може лише дедалі збільшити логістичні витрати, а не знизити їх. Натомість, якщо ці заходи впроваджуватимуться водночас з реформами на залізничному і річковому транспорті, це допоможе ефективно знизити логістичні витрати.
Завантажити повний текст доповіді: «Перехід на вищий щабель: рекомендації зі вдосконалення системи зернової логістики в Україні» (Shifting into Higher Gear: Recommendations for Improved Grain Logistics in Ukraine)
